«Соціально-психологічна безпека дошкільника: суть та умови»

Соціально-психологічна безпека - це соціально-психологічне благополуччя зростаючої особистості, умови ефективного сприяння дорослими безпеці дошкільників в умовах соціальної напруженості, методи і засоби її забезпечення.

 Говорячи про безпеку дошкільника як особистості, матимемо на увазі збереження стабільності її самопочуття і повсякденного життя, емоційний комфорт, упевненість у благополуччі, відсутність загроз, репресій, соціальних конфліктів. Особиста безпека пов’язується зі станом, почуттями, переживаннями зростаючої особистості, її ставленням до свого статусу серед значущих людей.

Психологічна безпека соціального середовища визначається як стан, вільний від проявів насилля у взаєминах, сприятливий для задоволення основних соціальних та індивідуальних потреб, розгортання довірливого спілкування з різними людьми, перебування у середовищі значущих осіб, забезпечення відчуття захищеності та комфорту.

Психологічна безпека особистості проявляється у її здатності зберігати стійкість, урівноваженість, хороше самопочуття у соціальному середовищі з психотравмуючими впливами, в опірності деструктивним внутрішнім та зовнішнім загрозам.

Тож слід виховувати у дітей уміння дотримуватись обіцянок, товариськість, вірність та відданість, совістливість, справедливість, здатність опиратися негативним впливам соціуму, ревнощам, заздрощам. Слід з розумінням ставитися до першої закоханості, проявів самоствердження, відстоювання власної гідності тощо.

Піклуючись про психологічну безпеку вихованців, педагогам варто брати до уваги:

• емоційну сприятливість і врівноваженість кожної дитини;
• розвиток у неї вольових рис характеру;
• індивідуальні особливості – темперамент, характер, здібності, інтереси, світогляд;
• домінуючий настрій – оптимістичний чи песимістичний;
• індивідуальний життєвий досвід – наявність/відсутність різних форм насилля у сім’ї, складних життєвих обставин, порушення прав дитини.

Зовнішні прояви порушення психологічної безпеки

         Незадоволеність – це тип реакції дитини, яка проявляється у стані зневіри, відчаю, озлоблення. Особистість у будь-який спосіб намагається привернути до себе увагу, уникає покори, чинить опір, кидає виклик. Поводиться демонстративно. Це – наслідок позбавлення дитини уваги і підтримки, що є для неї дуже важливим. Тому варто за будь-яких умов знаходити можливість позитивно оцінити у дитині те, що можливо, проявити доброзичливість і небайдужість.

         «Поведінка зриву» - реакція дитини на невдачі або надзвичайні ситуації, які багаторазово повторюються, вона починає сприймати їх як вирок, знак її неспроможності.

         Стан тривоги, з одного боку, тривожне очікування є природною емоційною реакцією, а з іншого – перебуваючи у стані неспокою, дошкільник схильний до помилок або небезпечних дій. Навчити дитину звільнятися від своїх страхів – важливе виховне завдання.

Основні механізми процесу формування і розвитку психологічної безпеки

         Безпека – це поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників, які сприяють збереженню здатності дитини повноцінно жити та розвиватися.

Основні критерії безпеки:

• індивідуальні – медичні, санітарні, гігієнічні, фізичні (показники стану здоров’я);
• соціальні – обмежують дію небезпечних для спілкування і налагодження продуктивної спільної діяльності чинників.

Основними механізмами процесу формування і розвитку психологічної безпеки особистості є:

• наслідування зразків безпечної поведінки авторитетних дорослих;
• ідентифікація – сформованість стійкого образу себе самого як члена різних соціальних груп (сім’ї, однолітків, дитячого садка), порівняння та ототожнення себе з іншими;
• соціальна оцінка бажаної поведінки;
• децентрація – уміння стати на місце іншого;
• конформізм – механізм функціонування угрупування, вироблення певних типів поведінки;
• індивідуалізація – виділення у собі особливого, оригінального, самобутнього, несхожості з іншими.

З перших років життя зростаючу особистість оточують люди, вона включена у соціальну взаємодію. Оптимальний рівень взаємодії засвідчує її уміння захищатися від імовірних загроз, створювати психологічно безпечне середовище.

Соціалізована дитина –

• активно засвоює культуру людських відносин;
• орієнтується на основі соціальної норми, ролі, функції;
• володіє необхідними для їх успішної реалізації уміннями і навичками.

Завдяки цьому вона усвідомлює те, що значущі для неї люди вважають «правильним/ неправильним», «обов’язковим/ необов’язковим», «бажаним/ небажаним», «прийнятним/ неприйнятним», «унормованим/ збоченим». У неї формується відчуття дистанції, уявлення про межу припустимої поведінки. Це допомагає їй орієнтуватися у людському оточенні, приймати доцільні рішення, ефективно впливати на інших, відстоювати свої права.

Важливим показником психологічної безпеки зростаючої особистості є її захищеність від психологічного насилля, яке має різні форми:

• психологічні впливи – загрози, приниження, образи, надмірні вимоги, заборони на поведінку і переживання, негативне оцінювання, покарання, позбавлення чогось довгоочікуваного, відмова у прихильності;
• психологічні ефекти – втрата довіри до себе або когось зі значущих людей, тривожність, депресія, агресивність;
• психологічна взаємодія – неадекватність поведінки, безвідповідальність у стосунках, непередбачуваність вчинків партнерів по спілкуванню.

Щоб створити навкруги себе безпечне середовище,  уникнути психологічного насилля, дитина 5 – 7 років повинна мати уявлення про нього про те, як створювати умови для своєї внутрішньої безпеки і безпеки важливих для тебе людей, як керувати своїми емоціями.

Життєво доцільні правила, з якими варто ознайомити старших дошкільників

• Знай – не існує ситуацій, з яких не можна знайти прийнятного виходу.
• Намагайся себе заспокоїти.
• Не спалюй себе переживаннями минулого.
• Навчись управляти своїми переживаннями, тримати себе у руках.
• Поклич на допомогу гумор.
• Спробуй розповісти про свої переживання близький людині, тварині, улюбленій іграшці.
• Іди до людей з добром: добро породжує добро, а зло – зло.
• Ніколи не втрачай надію на успіх.
• Не бійся помилитися, не докоряй собі за недоліки.
• Знаходь у житті хороші сторони. Не зосереджуйся на поганому.
• Намагайся оцінити ситуацію з різних сторін.
• Переключи свою увагу з труднощів на красу природи, відпочинок, приємне спілкування.
• Не заздри успіхам інших, приймай це як належне, порадій за них.
• Не роби з неприємних подій трагедію – все має свій початок і кінець.